ВЕПРИ́НА 1, и, ж., рідко. М’ясо вепра. Вона винесла батькові на дорогу у міху коржів, шматок веприни, дрібок солі (Скл., Святослав, 1959, 10).
ВЕПРИ́НА2, и, ж., діал. Ягода агрусу. Він вибрав кілька пригорщів самих достиглих веприн, великих, як терносливи (Фр., V, 1951, 342).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 325.