ВЕ́РБ’Я, я, с., збірн., рідко. Верби.
◊ Ве́рб’я золоте́ росте́ — те саме, що Ве́рби золоті́ росту́ть (див. верба́). Куди не повернешся — золоте верб’я росте (Номис, 1864, № 3130).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 327.