ВЕ́РЕСОВИЙ, а, е. 1. Прикм. до ве́рес. Вересова земля. Заготовляють її у лісах, де росте верес (Озелен. колг. села, 1955, 200).
2. у знач. ім. ве́ресові, вих, мн. Родина вічнозелених кущів або півкущів з дуже дрібним листям і лілово-рожевими квітками.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 329.