ВЕРЕЩА́КА, и, ч. і ж. 1. Той (та), хто багато верещить.
2. тільки ж. Страва з свинячої грудинки. Подаючи на стіл, верещаку посипають зеленню петрушки (Укр. страви, 1957, 155).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 329.