ВЕРЗЯ́КАННЯ, я, с., вульг. Дія за знач. верзя́кати. Дожилися, що мусимо слухати дурного верзякання якогось задрипаного купчини, що вилупився десь на хуторі в свинячому хліві (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 437).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 330.