ВЕРТИ́ХВІСТКА, и, ж., розм. Жін. до верти́хвіст. — От він і вважає нас за ні на що не здатних вертихвісток (Шовк., Інженери, 1956, 42); Безбородько намагався відгадати, котра з тих вертихвісток — дочка о. Річинського (Вільде, Сестри.., 1958, 52).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 333.