ВЕРТЛЮ́Г, а́, ч. 1. анат. Горб у верхній частині гомілкової кістки, до якого прикріплюються м’язи стегна.
2. техн. Деталь, що з’єднує дві частини механізму і дає можливість одній з них обертатися навколо своєї осі. На іншій свердловині вона натикається на вертлюг, що лежить без діла (Донч., II, 1956, 256).
3. Другий від основи членик ноги комахи. Ногу комахи становлять такі відділи: тазик, вертлюг, стегно, голінка, лапка (Шкідн. поля.., 1949, 16).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 333.