ВЕРТУ́ТА, и, ж. Печиво з коржа, змазаного начинкою і скрученого трубкою. [Козубська:] Часто було годують [мати] вас коржиками або вертутою, як було заходите до нас (Кроп., II, 1958, 264); Готувалося.. холодець, кисіль, качки, вертути з такого тіста, що аж світиться (Мик., II, 1957, 164).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 334.