ВЕРХ, у, ч. 1. Верхня, найвища частина чого-небудь; вершина. Гей, у лісі, в лісі Стоять два дубочки, Гей схилилися верхи докупочки (Укр.. лір. пісні, 1958, 215); Сонце над самим обрієм виглянуло.., осяяло верхи кручі й обличчя обох будівничих (Сміл., Крила, 1954, 67); Загриміло, ударило так, наче розкололися всі найбільші карпатські верхи (Турч., Зорі.., 1950, 7); // Поверхня землі, якої-небудь рідини і т. ін. Розказують люди, що часом скарби і самі вилазять на верх землі, перекинувшись у яку-небудь пакость (Стор., І, 1957, 60); Рибка.. завмерла, підвівши червоні плавники під самий верх води, і зникла в глибині (Стельмах, Хліб.., 1959, 108).
2. кого, перен. Перевага в чому-небудь. На першому листку так писано, а ось перевернемо на другий, що то там прочитаємо. Може, й наш верх буде (Кв.-Осн., II, 1956, 220); — Держіться, як будемо разом стояти, наш буде верх (Коцюб., II, 1955, 60).
◊ Бра́ти (взя́ти) верх — одержувати перевагу в чомусь над ким— або чим-небудь; перемагати. [Микита:] Так ні, не буде цього, ніколи не буде, щоб Семен.. взяв верх наді мною (Кроп., І, 1958, 99); Юність завжди відзначається тим, що в неї світлі думки беруть верх над чорними (Вільде, Пов. і опов., 1949, 14).
3. Купол, баня. Лебедиця.. зникла десь в срібному тумані, між золотими верхами пишного палацу (Н.-Лев., III, 1956, 291); Ліворуч виглядає верх церкви (Ю. Янов., IV, 1959, 10); // Покрівля на хаті, будинку і т. ін.; дах. [Дудар:] Ні, я добре спав. У клуні. Верх продраний, зорі (Мик., І, 1957, 49); — Верх на кошарі зірвало… вівці в степ утекли (Логв., Літа.., 1960, 164).
4. Димохід на хаті, будинку і т. ін.; димар. Дивлюсь, вже Хаброня топить, бо дим йде з верха́ (Н.-Лев., III, 1956, 257); Високі стовпи диму вилітали з верхів у небо (Мирний, II, 1954, 203).
5. Зовнішня сторона одягу, який має підкладку, а також матеріал для цієї сторони. Стара Люборацька раз зібралась до міста: треба було Орисі.. верх набрати (Свидн., Люборацькі, 1955, 126); // Верхня, зовнішня сторона шапки, зроблена звичайно з якогось матеріалу, а не з хутра. Левко, таки сам, гарний та бравий: ..шапка висока з червоним верхом і з сірою околицею (Кв.-Осн., II, 1956, 303); За рогом будинку зникла Сашкова постать у шапці з сукняним верхом (Донч., II, 1956, 397).
6. тільки мн, верхи́, і́в, перен., розм. Керівна, найбільш впливова частина суспільства, класу, організації і т. ін. Здебільшого для революції недосить того, щоб низи не хотіли жити, як раніше. Для неї потрібно ще, щоб верхи не могли хазяйнувати і управляти.. (Ленін, 19, 1950, 188); Накличуть лихо на будівництво.. Чи ви хоч повідомляєте верхи про це? (Ле, Міжгір’я, 1953, 172).
7. Високі звуки, ноти (звичайно у співові). Голоси., звалися.. в партитурі низ та верх (Іст. укр. музики, 1922, 130); Тремтливим, трохи надтріснутим, фальцетивним на верхах тенорком він проспівав уступ (Смолич, II, 1958, 38); Сильний голос співачки з чудовими верхами ллється вільно і красиво (Рад. Укр., 14.І 1959, 3).
8. у знач. прийм., діал. Поверх, зверху. Знать, з давніх давен ніхто не ткнув її [сіль], бо насіло верх неї густо диму й порохів (Фр., XIII, 1954, 58); Одні виносили дошки.., другі відбирали та подавали їх дальше, треті складали їх одних верх других (Коб., І, 1956, 461).
◊ З верхо́м — вище країв посудини або іншої тари, з надлишком (про що-небудь насипане, набране). А в мене овесець важненький, дешево віддам, і міра людська: вісім з верхом (Кв.-Осн., II, 1956, 10); — Федоре! Я вам ще набавлю мішечок бараболі. З верхом наберу… (Ковінька, Кутя.., 1960, 9); Під верх — під сідло, для їзди верхи (про коня). Об’їжджав він під верх коней і був такий сміливий, що нічогісінько на світі не боявся (Стор., І, 1957, 202); Скака́ти по верха́х — розповідати, міркувати про щось поверхово, не грунтовно. — І все то не по верхах скаче, а розумним словом глибоко гвоздить (Мирний, III, 1954, 190); Слу́хати через верх — слухати неуважно, не задумуючись, не вникаючи в сказане; нехтувати чимось. Як батько казав: "не важся за його йти", то я слухала його через верх (Барв., Опов.., 1902, 258); Через верх — в дуже великій кількості; багато, надмірно. Вихопилося в нього через верх самолюбство і заступило людей (Чорн., Потік.., 1956, 315).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 334.