ВЕРХА́МИ, присл. 1. Те саме, що ве́рхи (про кількох або багатьох вершників). Боса стала серед шляху, Втерлась рукавами. А москалі їй назустріч, Як один, верхами (Шевч., І, 1951, 42); На ранок вони побачили, що посланці верхами кинулися з двору в різні сторони (Мирний, IV, 1955, 242).
2. діал. Зверху, нагорі. Долиною сльози, верхами глум (Коцюб., II, 1955, 41).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 335.