ВЕРХОВО́Д 1, а, ч. Впливова людина, що відіграє керівну роль у певному середовищі, у своєму оточенні і т. ін. — Щось наших верховодів не чути, полякались, сидять по хатах, — сміялись люди (Коцюб., II, 1955, 79); Зінько з Оверком — найзапекліші витівники, верховоди в хлоп’ячому гурті (Горд., II, 1959, 16); Успіхи Радянського Союзу та інших соціалістичних держав явно виводять з рівноваги верховодів капіталістичного світу (Рад. Укр., 23.ІІ 1957, 1).
ВЕРХОВО́Д2, а, ч. Те саме, що верхово́дка1. На запущену принадку Накидаються лини, Швидкохвості верховоди, Зачаровані плітки (Воронько, Три покоління, 1950, 12).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 336.