ВЕРХОГЛЯ́ДСТВО, а, с. Несерйозне, поверхове ставлення до чого-небудь, без ознайомлення з чимось, без заглиблення в суть справи. Вголос він сказав, що йому не подобається в людях зарозумілість і верхоглядство (Кочура, Зол. грамота, 1960, 75).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 337.