ВЕ́РШЕНЬ, шня, ч., рідко. Те саме, що ве́ршник. — Здоров був, Барило, — озвався передовий вершень, — протягуючи до його руку (Стор., І, 1957, 394).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 337.