ВЕРШКИ́, і́в, мн. (рідше одн. вершо́к, шка́, ч.). 1. Густий продукт молока з великим вмістом жиру, одержуваний шляхом відстоювання або сепарування свіжого молока. Зо всіх гладишок чисто було вершки поз’їдаю, наче той кіт. (Барв., Опов.., 1902, 356).
2. перен. Найкраща частина чогось. Хитра ота заморська машина-віялка: одвійки залишає в Кураєвому, а вершки жене кудись, далеко, у свої загребущі краї (Гончар, Таврія.., 1957, 150); // заст., ірон. Найвпливовіша частина суспільства. Повернувшись у рідне містечко з закордонним дипломом, він вважався "персона грата" серед вершків місцевого суспільства (Вільде, Сестри.., 1958, 50).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 338.