ВЕСЕ́ЛЕЧКО, а, с. Зменш.-пестл. до весе́льце. Коли б мені новий човник, Та новеє ще й веселечко — Сів би, поїхав на той беріжечок (Укр.. лір. пісні, 1958, 170); Зробили йому човника, сів, одіпхнувсь, срібнеє веселечко мовби пустун — хлюп собі, хлюп (Тич., І, 1957, 150).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 339.