ВЕСЕ́ЛКОВИЙ, а, е. 1. Подібний до кольорів веселки; різнобарвний. Підхоплений струменем повітря, він [малюнок] спочатку злетів високо вгору,.. мигнувши під сонцем веселковими кольорами фарб (Коз., Сальвія, 1959, 221); Говорять, мріючи, про те,.. як квітуватимуть поля веселковим вінком, як уквітчається земля, оновлена трудом (Гонч., Вибр., 1959, 340).
2. перен. Приємний, радісний, який обіцяє щось гарне, добре. Що в твоїм імені є чарівниче — Трунок чи хміль, чи веселкова зваба? (Мал., Звенигора, 1959, 159).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 339.