ВЕСЕЛУ́ХА, и, ж. 1. Весела, життєрадісна людина; та, хто любить веселитися, жартувати і т. ін. Ти ж знаєш наших веселух іздавна: Мокрина, Векла, Гапочка, Тетяна (Вирган, Квіт. береги, 1950, 130).
2. жарт. Алкогольний напій. Варенухи, веселухи довелось до зволу (Сл. Гр.); Він обережно і пильно кривить очима на склянку, в яку до мірки наливає царську веселуху (Стельмах, Хліб.., 1959, 202).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 340.