ВЕСЕ́ЛЧАСТИЙ, а, е, рідко. Те саме, що весе́лковий 1. * Образно. Сівба й любов, жнива і полювання Сплелися у веселчастий вінок (Рильський, І, 1956, 315).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 340.