ВЕСЛО́, а́, с. Дерев’яна з лопаттю на кінці довга жердина, за допомогою якої переміщають човен, гребне судно. Троянці разом принялися І стали веслами гребти (Котл., І, 1952, 88); З моря наближалася шаланда, видко було.. вимахи весел (Ю. Янов., II, 1958, 173).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 340.