ВЕСЛУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. веслува́ти. Максим Бабій щойно змінився з веслування і сидів тепер на носі, обережно бринькаючи на кобзі (Тулуб, Людолови, II, 1957, 178); У бухті відбувається змагання з плавання та веслування (Трубл., II, 1955, 236).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 341.