ВЕЧЕ́РЯ, і, ж. 1. Споживання їжі ввечері. По вечері Андрій присувався до печі і виймав люльку (Коцюб., II, 1955, 39); За дружньою вечерею зібралися колгоспники (Шиян, Переможці, 1950, 208).
2. Страва, приготована для споживання ввечері. Жінка снувалася по хаті, вечерю варила (Фр., II, 1950, 19); На столі стояла вечеря (Ле, Історія радості, 1947, 281).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 344.