ВЕЧОРО́ВИЙ, а, е, перев. поет. Те саме, що вечі́рній. Он зоря вечорова до мене шепоче барвиста (Мал., ІІ, 1956, 10); Вогонь веселий запалав, розвіяв сутінь вечорову (Гонч., Вибр., 1959, 133); Все небо розгорнулось над головою в синьому вечоровому холоді (Коп., Вибр., 1953, 245).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 345.