ВЕЧОРО́К, чірка́, ч. Зменш.-пестл. до ве́чір 2. Ще парубком любив я прийти на вечорок разом з Іваном (Мур., Бук. повість, 1959, 17).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 345.