ВЕЧІ́РКА, и, ж. 1. Вечірнє зібрання, гулянка з частуванням у вузькому колі. Щотижня Олеся справляла вечірки для гусарів (Н.-Лев., III, 1956, 146); Почали сходитися гості, яких запросили брати на товариську вечірку (Фр., VI, 1951, 205); — Хіба тебе не вразило, приміром, що Марійка на сімейну вечірку запросила свого класного керівника? (Донч., V, 1957, 338).
2. розм. Вечірня газета.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 344.