ВЕЧІ́РНИК, а, ч., розм. Людина, що вчиться або працює у вечірню зміну. Працювати і вчитись — це нелегке завдання. Тому заочник і вечірник повинен бути оточений увагою і піклуванням (Рад. Укр., 5.VII 1961, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 344.