ВЗАЄМОДОПОМО́ГА, и, ж. Допомога, що надається одним одному, взаємно. Радянська школа, піонерська організація, як і все наше життя, виховують у дітей почуття колективізму, взаємодопомоги (Донч., VI, 1957, 600); На зборах партизани говорили про дружбу і взаємодопомогу в бою (Шер., Молоді месники, 1949, 32).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 346.