ВЗВО́ДНИЙ, а, е. 1. Прикм. до взвод. Підрозділи стояли, вишикувавшись у лінію взводних колон (Гончар, Новели, 1954, 66).
2. у знач. ім. взво́дний, ного, ч. Командир взводу. Яреська, як уже добре обстріляного, в перші дні було призначено взводним (Гончар, Таврія.., 1957, 530); Кричали [солдати] "ура", підкидали шапки: — Дозволь салютнути, товаришу взводний! (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 76).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 346.