ВИБИВНИ́Й, а́, е́, текст. Який має спеціальним способом нанесений малюнок. При фабричному пошиві одягу широкого вжитку останнім часом все більше використовуються тканини з вибивним орнаментом (Нар. тв. та етн., 2, 1963, 18); Вибивні тканини; // Признач. для нанесення малюнків на тканину. Вибивний цех. Довгі, як стрічки, конвейєри, столи для обробки тканини. Вздовж столів неквапливо походжають робітниці. Там, де пройдуть вони, оживають на полотні троянди, жоржини, орнаменти (Веч. Київ, 17.І 1961, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 351.