ВИБО́ЇНКА, и, ж. Зменш. до вибо́їна. Ногою вдарив [Терентій] по вибоїнці біля порога, де за повір’ям закопувались злидні (Стельмах, Хліб.., 1959, 184).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 354.