ВИБО́ЇСТИЙ, а, е. Який має багато вибоїн, з багатьма вибоїнами. Попід кручею вився вузький шляшок, вибоїстий та бакаюватий (Н.-Лев., IV, 1956, 271); Товариші спускалися помалу в долину, ішли курною, вибоїстою дорогою (Кол., Терен.., 1959, 215).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 354.