ВИ́БУХЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до ви́бухнути. Над містом слався ядучий дим від пожежі, стовпом стояла курява від допіру вибухлих бомб (Кучер, Голод, 1961, 160).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 358.