ВИБІ́ЛЮЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до вибі́лювати 1, 2.
∆ Вибі́люючі гли́ни — глини, які мають властивість вбирати жири, смоли, пігменти, слиз.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 353.