ВИ́ВЕРЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́вертіти. Стіни в його покою повні були дір, виверчених в мурі ножиками (Фр., І, 1951, 216).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 363.