ВИ́ВИХНУТИ, ну, неш, док., перех. Зробити вивих. [Ковшик:] Скільки ти був у армії? П’ять місяців. Навіть до Берліна не дійшов, по дорозі вивихнув ногу і в госпіталь (Корн., II, 1955, 207); Ведмідь упав на свою жертву і вагою свого тіла зламав їй два ребра і вивихнув руку (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 61).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 363.