ВИВІ́ДУВАННЯ, я, с. Дія за знач. виві́дувати. Скільки-то люду через їх [станових, урядників, стражників] вивідування пішло на казенні хліби (Мирний, IV, 1955, 352).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 364.