ВИВІ́ТРЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. виві́трювати. — Хлібороби поспішають використати кожну погожу годину, щоб не допустити зайвого вивітрювання грунту (Рад. Укр., 1.ІV 1959, 2); При вивітрюванні тверді породи перетворюються в пухкі: пісок і глину (Фіз. геогр., 5, 1956, 108).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 365.