ВИ́ГАД, у, ч. Те саме, що ви́гадка. Він мовив навмання, не знав, що вигад зійдеться з правдою (Л. Укр., II, 1951, 439).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 369.