ВИГЛЯ́ДИНИ, ин, мн., розм. Дія за знач. вигляда́ти1 1. [Коршун:] Звідкіль ви, діду? [Онисько Чугай:] Ходив на виглядини або, як тепер кажуть, у розвідку (Мокр., П’єси, 1959, 169).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 374.