ВИГОВО́РЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ВИ́ГОВОРИТИСЯ, рюся, ришся, док. 1. Говорити досхочу, розповідати, висловлювати все. Сусід Іван.. розповідав не раз, що "Гриць, — каже, — виговориться в неділю на весь тиждень та й цілий тиждень відтак не потребує говорити" (Март., Тв., 1954, 64); Груня ждала, поки мати виговориться, мовчала, щоб не розпалювати (Горд., II, 1959, 212).
2. тільки док., розм. Говорячи, набути навиків до розмови; стати балакучішим. Навіть, коли сватав мене, жодного слова не сказав.. Думала: виговориться, живучи зо мною.. Ні, таким і лишився (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 157).
3. діал. Виправдуватися. — Не бійсь слави, не бійсь слави, Не бійсь поговору, Я за славу сама стану, Ще й виговорюся (Чуб., V, 1874, 83).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 375.