ВИ́ГРАВІЮВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́гравіювати. Знаходимо скульптури, людей і тварин,.. або їхні зображення, вигравіювані на бивнях (Нар. тв. та етн., 1, 1968,72).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 378.