ВИГРА́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ГРАНИТИ, ню, ниш, док., перех. Те саме, що виграно́вувати. * Образно. Я думав, що колись заволодію твоїм упертим серцем назавжди, що вигранити я його зумію, мов діаманта чистої води (Голов., Поезії, 1955, 45).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 378.