Що oзначає слово - "видивлятися"



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


ВИДИВЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ВИ́ДИВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. ви́дивляться; док. 1. Пильно дивитися куди-небудь протягом якогось часу. Увечері почали люди сходитись. Яків стояв за тином, прихилившись, видивлявся. Все то йшли більше жінки — її подруги (Мирний, IV, 1955, 58); Доходило до того, що Микита, ідучи на побачення до дівчини, довго видивлявся обабіч (Ю. Янов., І, 1958, 519); // Пильно придивлятися, спостерігаючи, відшукуючи кого-, що-небудь. Він хотів конче дізнатися, хто по ночах тиняється попід чужими вікнами і видивляється, чи підслухує, що люди роблять (Чорн., Визвол. земля, 1950, 208); В своєму селі ніхто не пішов за нього, то він десь аж за Десною видивився собі красуню (Збан., Єдина, 1959, 130).

2. на кого. Втупивши очі, дуже пильно і уважно дивитися. Молодий осаул приязно вислухав дозорця, видивляючись на Семена та на його товаришів у повечірній сутіні (Ле, Побратими, 1954, 24); Вояк витріщеними очима видивився на Спориша, як на чоловіка, у якого не всі дома (Фр., II, 1950, 282); — Ой, щось воно тут не те! — пильно видивившись на матір, вигукнула Вутанька (Гончар, Таврія.., 1957, 438).

3. тільки недок. Дивитися на себе, розглядати своє відображення в чому-небудь. [Никодим:] Чи тобі, Марино, не сором біля дзеркала крутиться? Хіба ти ще не надивилася на себе! Робота стоїть, а ти видивляєшся! (Тоб., І, 1960, 435); В хаті Бондариха одягнулася в святешне вбрання, довго видивлялася в дзеркало, аж сама себе докоряти почала (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 243).

Ви́дивитися о́чі — ослабити, зіпсувати зір, дуже довго і пильно дивлячись на кого-, що-небудь. [Пашка:] Як одягне [Михайло] жупан, та дорогим поясом підпережеться, та сиву шапку набакир, — і очі б видивилась! (Стар., Вибр., 1959, 155); Звідки ті бійці, Хлопці-молодці, Що дівчата до півночі Видивились карі очі На околиці? (Мал., І, 1956, 247).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 386.