ВИ́ДИК, а, ч. Зменш. до вид1 1. [Сербин:] Там під тією могилою єсть криниця… вода свіжа, як твій видик, ясна, як твої очиці (Вас., III, 1960, 35); Обвітрені, засмаглі видики хлопців лущилися від сонця (Панч, Іду, 1946, 90).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 386.