ВИДИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ДЕРТИ і ВИ́ДРАТИ, деру, дереш, док., перех. 1. Рвучи, відділяти, відокремлювати що-небудь від цілого. — Півнику-братику, відчини! Як не відчиниш, віконце видеру, борщик виїм і тебе візьму (Укр.. казки, 1951, 43); Романенко і побагровів і нервовим рухом видер кілька аркушів з блокнота (Жур., Звич. турботи, 1960, 78); Він знову з тихим тріском видрав собі волосину (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 300); // Витягати, виймати з чогось в’язкого, липкого. Бідолашна [коняка] намагалася вимкнутися із трясовини.. Їй таки пощастило видерти одну ногу, — і потім вона вже легше звільнила другу (Досв., Вибр., 1959, 64); // перен. Діставати, знаходити з труднощами. — Добряча шапка! Чабанська!.. Це мені Хома дав. І де він їх видирає? (Гончар, І, 1954, 68); І чого не наверзе баба! Діти все дивуються. — І де ви, бабо, видрали таких казок та приказок? (Дн. Чайка, Тв., 1960, 27); — Хіба ж таки ми не знайдемо тії [тієї] вражої Оксани? — Гайда з нами, Щуре: ми її із землі тобі видеремо! (Вас., І, 1959, 234).
2. Забирати з гнізда, з нори (яйця, пташенят і т. ін.). Він ніколи не видирав сорочачих яєць, не бачив, як квочка висиджує курчат (Донч., V, 1957, 57); [Ведмідь:] Мед поліз я видирати, Став трухлявий сук тріщати (Фомін, Вибр., 1958, 264); Ой видрала кубелечко, де качка несеться, Перечула через люде, ледащо сміється (Чуб., V, 1874, 392).
3. Забирати силоміць, виривати що-небудь у когось; віднімати. Мотря кинулась до Мелашки та й почала видирати деркача з рук (Н.-Лев., II, 1956, 358); Її тішило, як горобці заметушилися, навперейми видираючи один від одного крихти (Коцюб., І, 1955, 272); Побачивши бінокль, він безцеремонно видер його в оторопілої Сахно (Смолич, І, 1958, 76); // перен. Примушувати віддавати або віднімати що-небудь у когось, створивши відповідні умови. Таким самим солодким, жалісним, рівним голосом обманює він і мужиків, видирає в них гроші за найменшу провину (Коб., І, 1956, 178); — І таки треба видирати землю в тих, хто нажертися нею не може… (Стельмах, Хліб.., 1959, 148).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 387.