ВИДО́ВБУВАННЯ, я, с. Дія за знач. видо́вбувати 1, 2. Скеля була груба і тверда, видовбування прорізу в ній тривало вже цілий тиждень (Фр., VIII, 1952, 414).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 390.