ВИДО́ВИСЬКО, а, с. Те саме, що видо́вище 1. Он їх ведуть на страту, а за ними увесь Єрусалим, старе й мале біжить, щоб на видовисько поглянуть (Л. Укр., І, 1951, 444); — Хіба гурії в раю веселяться отак з праведними, — шепче вона і не може одірвати очей від дивовижного видовиська (Коцюб., І, 1955, 288); Діти вовтузилися, совгались, заздалегідь готові потішити себе цікавим видовиськом (Горд., Буян, 1938, 24).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 391.