ВИДО́ВИЩЕ, а, с. 1. Те, що відкрите для споглядання і привертає увагу. Тихович неспроможен був відвести очей від того видовища (Коцюб., І, 1955, 219); Прекрасне і дивне видовище висадки повітряного десанту розгортається на широкому, рівному полі (Ю. Янов., IV, 1959, 84); Зараз — восени — і веранда відслужила своє і являла видовище сумне і незатишне (Смолич, V, 1959, 16).
2. Вистава (театральна, циркова і т. ін.). Театральні видовища влаштовувалися на території теперішньої України ще за античних часів у стародавніх грецьких містах північного Причорномор’я (Від давнини.., І, 1960, 128); — Рідний син.. готується виносити на циркове видовище, мов калачі на базар, свої "скульптурні форми" (Вол., Місячне срібло, 1961, 9).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 391.