ВИ́ДРУКУВАТИ, ую, уєш, перех. Док. до друкува́ти. Чи можна хоч скільки примірників [зб. "Думи і мрії"] видрукувати на тоншому [папері]? (Л. Укр., V, 1956, 280); — Так от, хлопче, нам з тобою треба зредагувати листівки… і ще цієї ночі мусиш видрукувати (Вільде, Сестри.., 1958, 248); Малечко згодом прагнув стати професором. Він навіть видрукував велику статтю про фольклор і побут іранської країни (Досв., Вибр., 1959, 204); Перший вірш мій видрукувала лубенська газета (Донч., VI, 1957, 581); А що знімалися і на кольорову плівку, то кілька найкращих кадрів віддали у фотоательє видрукувати на кольоровому папері (Грим., Подробиці.., 1956, 74).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 392.