ВИ́ДІТИ, джу, диш, недок., діал. Бачити. Розповідають люди, що виділи на власні очі [машину], і не можуть нахвалитися (Фр., II, 1950, 38); Виділа я, що на нашому полі Гарне в цім році вродилося жито (Павл., Бистрина, 1959, 105).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 388.