ВИ́ЖОВКЛИЙ, а, е. Який вижовтів. Чомусь перед очима стало обличчя сестри. Запалі очі.., обличчя вижовкле, худе, передчасно постаріле (Ірчан, II, 1958, 95); Осіннє листя дивно схоже на давні вижовклі листи (Перв., I, 1958, 263).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 396.